Ужгородській школі № 14, в якій навчаються діти ромів, в 2016 році виповнилося 90 років. Переглядаючи журнал “Пчолка”, що виходив у Підкарпатській Русі за часів Че¬хословацької Республіки, за 1927 – 28 навчальний рік, ми знайшли фотоілюстрацію “Циганська школа в Ужгороді” без підпису. По¬шуки привели до бібліотеки крає¬знавчого музею м. Ужгорода, де було знайдено два примірники статті К. Немешкала до цієї фотографії. Але через невідомі нам причини стаття не була опубліко¬вана разом зі знімками. Пропонуємо її переклад українською мовою.
Слід зазначити, що ужгородські роми є осілими, вони не приймають до себе бродячих ромів і видають останніх поліції. Основним джерелом існування є: прибирання вулиць, праця музикантами в готелях та ресторанах, легка праця у лісі. Характерно те, що ніхто з ужгородських ромів не був засуджений, не був ув’язнений. Вперше ромська школа була відкрита в Ужгороді у 1923-1924 навчальному році. Розміщувалась вона у будинку по вул. Берчені, де раніше виховувались діти-сироти. Вчителем був призначений Федор. Однак ця школа проіснувала недовго і була ліквідована з тієї причини, що попри всі зусилля міського уряду суворі правила поведінки і дисципліна звичайної школи були неприйнятні для ромів. Після проведення титанічної роз’яснювальної роботи щодо необхідності освіти для їхніх дітей батьки погодились відправляти дітей до школи. В результаті роми добровільно виготовили для будівництва школи достатню кількість саману і взяли безпосередню участь у будівництві. Вже в другій половині грудня 1926 року школу було побудовано і обладнано, а 22 грудня 1926 року в ній почалися заняття. Школа мала тільки один клас, велику умивальну кімнату, вчительську. Годували дітей в школі безплатно, кошти для цього виділяв Чер¬воний Хрест, бо тільки фізично здорові діти можуть виявляти інтерес до духовної їжі. Щоденне вмивання дітей також було одним із засобів виховання. Навчання велося за спеціально роз¬робленою спрощеною програмою, де велика увага приділялась урокам музики. Враховувалися традиції ромських родин, нахил до скромного способу життя, до особливого духу ромського виховання. Найбільший інтерес, певна річ, викликають у них уроки музики.
Таким чином, спроба залучити ромів до кращого І підняти їх до більш високої культури певною мірою вдається”.
Учні почали ще старанніше займатися. Прослухати гру маленьких музикантів прилетів на власному літаку “взуттє¬вий магнат” Ян Батя. Старожили згадують відвідини ним школи і табору, його високу оцінку май-стерності школярів. Про ансамбль писали і ряд друкованих видань Чехословаччини.
Все було б добре, якби не романтична історія! Вчитель покохав ромську дівчину Йолану Адам, якій було лише 14 років. Юна Джульєтта відповіла йому взаємністю, табір схвалив цю любов, але під час пологів дівчина померла, лишивши доньку. Педагога за його проступок було покарано. Його перевели працювати у віддалене село Мукачівського району вчителем у словацьку школу. Напередодні війни, у 1935 роках, у школі працювали , чехи – Вавжичек і Крапел. Був створений музично-драматичний гурток, продовжував працювати дитячий струнний ансамбль.
З приходом угорської адміні¬страції школу було переведено на угорську мову викладання. Очолив її та водночас вів у ній кілька предметів учитель Бедя.
У 1944 році школа не працювала, оскільки ромів у той час готували до висилення у концтабори Угорщини.
Новим педагогам довелося фактично все починати заново. У 1969-70 навчальному році у зв’язку з обов’язковим перехо¬дом до восьмирічної освіти по¬чаткова школа № 6 була перей¬менована в неповну СШ № 14.
Ветеранам школи
Уклін Вам, ветерани!
Ювілей ми зустрічаєм,
Дорогих гостей вітаєм,
Зичим доброї їм долі,
Бо ж трудились чесно в школі.
Є про що нам тут згадати.
До славної дожили дати,
Шлях тернистий торували,
Не для слави працювали.
Сивини серпанок звився.
Ветеране, не журися!
Хто здоров’я добре має,
Сивина лиш прикрашає…
Леонід Малецький,
вчитель Ужгородської ЗОШ № 14
З 2005/2006 навчального року, директором ужгородської ромсь-кої школи після Івана Сега, очолював її попередні три роки і який був підданий критиці, стала Оксана Іванівна Легеза. Весь свій організаторський талант вона спря¬мовує на організацію навчального процесу. За значної фінансової підтримки управління освіти Ужгородської міської ради проведена велика робота з підготовки школи до 90-річного ювілею, який відзначався 23 грудня 2016 року., та приведення школи в належний вигляд. Виділено кошти на ремонт школи: замінена май¬же вся столярка – вікна, двері. Відремонтований дах будівлі. В першу чергу облаштувано внутрішні туалети, знесено старі на шкільному подвір`ї, укріплено стіни, відремонтовано фасад та класні приміщення. Проведено капітальний ремонт харчоблоку, облаштовано нову кухню-роздаткову на 30 посадкових місць.
Завдяки співпраці з благодійним фондом «ТАЧ» та спонсорам з м. Корваліс, США, за останні роки значно покращена матеріально- технічна база школи. Зокрема відремонтовано 4 класні приміщення ( євроремонт, заміна підлоги), встановлено мобільну перегородку-купе між класами для використання в якості пристосованого актового та спортзалу, огороджено спортмайданчик, вимощено різнокольоровою бруківкою шкільне подвір`я . Враховуючи соціальну незахищеність учнів школи спонсори проплачують безкоштовні сніданки ( булочка, молоко). Колектив школи щиро вдячний всім небайдужим до долі ромських дітей.