Освіта під час війни.
Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну освітній процес дійсно змінився. Школярі та студенти навчаються у перервах між повітряними тривогами, а викладачі пристосовуються та намагаються проводити заняття без електроенергії. Тим часом українські школярі за кордоном намагаються поєднати навчання не лише в іноземних освітніх закладах, а й в українських, у форматі онлайн. І всі ці труднощі, авжеж, безслідно не проходять для учасників освітнього процесу.
Навчання під час війни: чому це важливо?
- Навчання— це той процес, який був з нами у мирний час. Тому і для дітей, і для підлітків це є своєрідним “острівцем стабільності та закономірності”.
Авжеж, ми всі сьогодні перебуваємо у небезпеці. Однак, слід пам’ятати, що існують різні її ступені. Відповідно, якщо у нових реаліях ми у відносній безпеці, де не лунає повітряна тривога, то нам важливо триматися таких “острівців стабільності”, які можуть реалізовуватися зокрема і в рамках навчання.
- Всі ми буваємо дітьми лише один раз. І саме у дитячому віці формується дуже багато hard і soft skills, а наш мозок у цей період більш гнучкий до сприйняття цих знань.
Недарма є така характеристика як нейропластичність — здатність людського мозку змінюватися та адаптуватися під дією емоцій, досвіду, нового виду діяльності, здатність мозку відновлювати втрачені зв’язки внаслідок пошкодження або у відповідь на зовнішній вплив. Саме тому варто в цей час нейропластичність спрямовувати на освоєння нових знань та навичок, якщо це є допустимим і немає більш пріоритетних потреб: забезпечення тепла, їжі чи даху над головою.
Школа — це не лише про здобуття знань, а й про розвиток соціально-комунікативних навичок. Ефективне навчання — це завжди про діалог.
- Не забуваймо і про таку важливу потребу для кожної людини як спілкування, зокрема з однолітками. Саме у дитячому, підлітковому віці ми освоюємо вкрай важливу навичку, вміння комунікувати.
Оскільки всі ми живемо у суспільстві, нам дуже важливо вміти взаємодіяти, екологічно вибудовувати свої кордони та поважати кордони інших.
Чи допомагає освітній процес впоратися зі стресом?
Важливо фокусуватися на потребах “тут і зараз”, не сподіватися, що проблемна ситуація завершиться дуже скоро. Таким чином ви опинитеся в зоні того, що є вам є підвладним наразі, наприклад, здобуття освіти. Якщо цього недостатньо для того, щоб переконати себе “Навчатися сьогодні, чи ні?”, поставте кілька питань самому собі:
- Коли, як не зараз, вивчати мову або здобувати професію?
- Коли, як не зараз, отримувати нові навички?
- Коли, як не зараз, набувати новий цінний досвід?
Вік живи — вік учись! Стара істина, яка не втрачає своєї актуальності й сьогодні.
Світ змінюється, а разом з ним і умови навколо, тож всі ми потребуємо адаптації. Принцип працює завжди доволі простий: хто адаптується, той і виживає. Отож, щоб вижити у цьому бентежному світі, необхідно володіти переліком інструментів: soft skills отримуємо у комунікації, а hard skills — в освіті.
Мотивація до навчання: як досягнути?
Існує два головних джерела мотивації до будь-якого процесу: зовнішня та внутрішня.
Зовнішня: коли батьки або вчитель говорять “Потрібно навчатися!”, таким чином спрямувавши дитину до цього.
А внутрішня — полягає у русі до чогось прекрасного, оскільки у вас є внутрішнє бажання досягти своєї мети. Наприклад, коли дитина сама хоче навчатися, оскільки бачить у цьому майбутнє, зокрема, мріє стати айтівцем, або має цілком конкретну мету — розробити мобільний додаток.
Ще один аспект внутрішньої мотивації — шлях від того, чого ти зовсім не хочеш. Іноді, в такому випадку, батьки зловживають умовними покараннями: “Будеш погано навчатися — не отримаєш гаджетів”.
Однак, нагадаю: щодо дітей не має бути взагалі жодних покарань. Покарання може бути доречне лише до злочинців, а ось до дітей його впроваджувати зовсім не варто. Тим паче у вашій системі виховання має бути абсолютно відсутнє фізичне покарання, тиск або насилля. До дітей краще застосовувати слово “обмеження”.
Пам’ятаємо: фінальна наша ціль — мотивувати дитину до навчання без зайвих стресових чинників.
Як зробити, щоб ця мотивація працювала?
Отож, завдання дорослих, для того, щоб наша зовнішня мотивація працювала, — це плекати здорову комунікацію з дитиною, яка базується на довірі, взаємоповазі, розумінні почуттів та потреб одне одного. Тому перша потреба — не ставати диктатором, який би лише вказував як діяти.
Можна уявити: є країна “дитина”, а є країна “батько” та “мати”. Чим більше між нами “місточків”, тим краща комунікація будується між нами, і тим краще ми впливаємо одне на одного. Це важливо, адже так працює двосторонній процес. Відповідно всі рекомендації будуть значно краще почуті.
Наприклад, батьки можуть застосовувати жетонну систему мотивації. Зокрема, це діє більше на дітей молодшої школи, до 10 років. Наприклад, дитина знає абетку, але ви хотіли б, щоб вона вивчила кольори англійською мовою, тож це і буде зоною її найближчого розвитку.
Таким чином за виконання цього завдання домовляємося про нарахування балів, а накопичивши їх, дитина зможе обміняти їх на щось більш вагоме, про що мріє.
Структура або планування
Ще один дієвий метод — планування. Спробуйте будувати плани всі разом за чаєм на вихідних, влаштувавши своєрідний ритуал, тоді кожен розумітиме чим зайнятий кожен член родини протягом тижня. Таким чином дитина буде залучена в цей процес і враховуватиме у власному плані як свої потреби та інтереси (навчання, розвиток, відпочинок), так і потреби сім’ї (домашні обов’язки чи допомога батькам).
Не забувайте використовувати для цього планування органайзер, або зручні мобільні застосунки.
Яких помилок часто припускаються?
Важливо, щоб батьки не стали людьми, які лише говорять своїм дітям коли їм навчатися, їсти чи займатися хатніми справами. Адже це не про “місточки комунікації”, а про наглядання. Адже у результаті дитина буде прагнути лише якомога швидше залишити батьківський дім та не дослухатиметься до порад дорослих.
Так само, якщо учень на уроці говорить щось неправильно, — це зовсім не привід до того, щоб педагог акцентував на цьому увагу словами “Ти помилився”, або ще гірше “Ти знаєш менше ніж я, адже я вчитель”.
Краще використовувати наступні меседжі:
- Подумаймо по-іншому…
- Чому ти так вважаєш?
- Пригадаймо разом…?
Англійська для підлітків та школярів
Як можна відновити навчання після паузи без зайвого стресу?
По-перше, потрібно попередити дитину про це. Авжеж, в контексті нового, позитивного досвіду, а не через призму негативу: “Нарешті підеш до школи”, “Не будеш бити байдики”, “Не будеш заважати”…
Чим більше ми розповімо дитині що її очікує, тим легше їй буде адаптуватись. Спробуйте показати відеозапис уроку або фото викладача, розкажіть якусь інформацію про нього.
Не обмежуйтесь лише тим, що стосується викладацьких кваліфікацій, а більше дізнайтеся про хобі або інтереси. Це допомагає дитині зрозуміти куди вона йде, яка атмосфера панує в колективі та хто її буде навчати.
Вкрай важливо бути в темі з дитиною. Особливо це стосується підлітків, які можуть рідше ділитися своїми проблемами та хвилюваннями з батьками. Справді, друзями стати дуже складно в підлітковому віці, але слід бути хоча б в темі інтересів ваших дітей. Непоганим допоміжним елементом може стати перегляд відповідного дитячого контенту в соцмережах: TikTok, Instagram.
Які вправи можна використовувати для відновлення психологічного стану учнів після стресових ситуацій?
Існує безліч різних вправ, але секрет полягає у ставленні, контакті викладача з дітьми. Перше і найважливіше — це комунікація вчителя.
Тому якщо викладач щиро хвилюється, співпереживає за дітей, хоче їх підтримати, то він і без вправ підбере ті слова, які потрібно сказати.
Під час стресових ситуацій у нас відбувається дуже сильна мобілізація всього тіла, й це забирає чимало ресурсу. Коли ж ситуація починає стабілізуватися, ми ще по інерції перебуваємо у цьому напруженні. Далі, коли безпечний час продовжується, ми починаємо розслаблятися, і отримуємо сильне виснаження.
Тому рекомендації, які допоможуть стишитися і нормалізуватися, направлені, в першу чергу, на регулювання ресурсу та його відновлення.
- Потягніть руки вгору, зробіть вдих, а потім глибокий видих. Можна виконувати як стоячи, так і сидячи.
- Обійми — також дієва вправа у цьому випадку. Можна обіймати того, хто поряд в цей момент, або ж самого себе, аби прийти в спокійний стан.
- Стискання та розтискання кулаків — також проста, але дієва вправа.