Що то, діти за країна – неба синього блакить,
На ланах у серпні жито стиглим золотом блищить?
У якій, скажіть, країні клімат лагідний, м’який?
Бог відводить буревії, негаразди всіх стихій?
Люди мудрі, працьовиті у країні тій живуть.
На чуже не зазіхають і свого не віддадуть.
У якій іще країні так земля родить охоче?
Наче пісня солов’їна – мова ніжна і співоча?
Гори є і полонини, є моря, річки, ліси…
Загалом, то є країна невимовної краси!
Гордо, голосно, дитино, ти назви ім’я країни,
У якій, хвалити Бога, народився і живеш.
Їй дочкою є чи сином і, коли ти підростеш,
Будеш їй творити славу, розбудовувать державу.
Отже, зветься ця країна, незалежна і єдина –
Наша ненька – Україна!
